82
Нічия триває лише мить
✍️ Іцхокас МерасРоман про Варшавське гетто під час Другої світової війни, де життя дітей залежить від шахової партії, а кохання стає опорою перед обличчям смерті.
«Нічия триває лише мить» Іцхокаса Мераса — це історія про виживання в умовах Голокосту. Дія відбувається у Варшавському гетто, де на кону стоїть життя дітей, а єдиним порятунком стає кохання та віра в краще майбутнє. Конфлікт між жахом війни та силою людських почуттів створює напругу, яка не відпускає до останньої сторінки. Книга підійде тим, хто цікавиться історією Другої світової війни, літературою про Голокост та шукає глибокі емоційні переживання.
Книга вийшла у видавництві «Брайт Букс» 2017 року. Переклад — Беатріче Белявців.
📝 Опис книги: Нічия триває лише мить
Друга світова війна. Варшавське гетто. Шахова партія, яку не можна ні виграти, ні програти, бо на кону – життя дітей Та на перепоні смерті стає кохання, вічне кохання. Перед читачем розгортаються події понад сімдесятирічної давнини, які й понині не втратили своєї гостроти, – жоден не залишиться байдужим.
Іцхокас Ехудович Мерас (лит. Icchokas Meras; 8 жовтня 1934 (1932), Кельмі – 13 березня 2014, Тель-Авів) – литовський письменник, що писав лише литовською мовою. Народився в єврейській сім’ї. У 1941 році втратив батьків, убитих під час Голокосту в Литві. Він вижив завдяки родині литовських селян, яка переховувала його від переслідувань нацистів.
Крім оповідань, повістей та романів, писав кіносценарії, за кількома з них у Литві були зняті фільми: «Коли я був маленьким», «Червень, початок літа», «Маленька сповідь».
📖 Розбір книжки
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Ця книга – справжня подорож у глибини людської душі, де особисті трагедії переплітаються з великою історією. Вона для тих, хто цінує в літературі не просто розвагу, а можливість замислитися над складними моральними дилемами, над тим, як випробування часу ламають і водночас загартовують людину. Якщо ви шукаєте твір, що змусить відчути весь спектр емоцій – від болю до надії, якщо вам цікава психологія персонажів, їхній вибір у найскладніших обставинах, то ця книга – для вас. Вона підійде тим, хто не боїться дивитися правді в очі, хто прагне розуміти себе та світ навколо, незалежно від віку.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Просто захоплююча книга! Історичний фон та психологізм – поєднання, яке вражає.
Купив цю книгу, бо цікавить історична проза. Читав на одному диханні, відчувався драматизм долі головного героя. Дуже сподобалось, як автор розкриває його складні вибори.
Придбав, щоб почитати у вільний час. Книга хороша, але місцями відчувається, що трохи затягнуто. В цілому, задоволений.
Відчувається внутрішня боротьба героя, а історичний контекст додає реалізму. Купив, читав і переймався, як рідною історією.
Іцхокас Мерас у "Нічия триває лише мить" пропонує читачеві не просто історію, а справжнє занурення у вир людських переживань, де трагічні повороти долі переплітаються з невпинним плином історії. Цей твір – це майстерно виписана мозаїка внутрішнього світу людини, яка змушена робити вибір у світі, що руйнується довкола. Автор безжально оголює психологічну глибину своїх персонажів, не боячись показувати їхню вразливість, сумніви та ті емоційні шрами, які залишають події. Кожен герой – це цілий всесвіт, зі своїми таємницями, сподіваннями та розчаруваннями. Мерас не дає простих відповідей, натомість підштовхує до роздумів про природу добра і зла, про межу людяності та про те, як навіть у найтемніші часи можна зберегти крихту світла. Сила твору – у його тонкому психологізмі та атмосфері. Автор майстерно створює напругу, яка тримає читача до останньої сторінки, змушуючи співпереживати героям, відчувати їхній біль, їхні маленькі перемоги. Цей роман сподобається тим, хто цінує глибоку, філософську прозу, хто шукає в літературі не лише сюжет, а й можливість поглянути на світ під іншим кутом. Це книжка для тих, хто готовий до складних роздумів про людську природу та історичну пам'ять. "Нічия триває лише мить" можна порівняти з творами, які досліджують травму поколінь, змушуючи нас зазирнути у ті куточки минулого, які часто залишаються прихованими. Це відчуття глибокої екзистенційної драми, де доля окремої людини стає дзеркалом великих історичних катаклізмів. Можливо, для когось надмірна зосередженість на внутрішніх переживаннях, що іноді домінує над динамікою сюжету, може стати певним викликом. Проте, саме в цій повільності та заглибленості криється одна з найбільших чеснот твору.
