74
On Fridays, We Eat Meat
Літні канікули трьох друзів перетворюються на випробування після знайомства з загадковим незнайомцем та розкриття таємниць.
«On Fridays, We Eat Meat» А. С. Гоупвелл — це історія про літні пригоди трьох друзів, які повертаються з пансіону та досліджують околиці. Знайомство з новим мешканцем з icy house випробовує їхню дружбу прихованими секретами та дивними змінами. Повість сповнена психологічного напруження та атмосфери дорослішання. Книжка зацікавить шанувальників горору та ретро-історій.
Перевидання з архіву 1993 року видавництва The Eden Book Society від А. С. Гоупвелл, опубліковане 2026 року.
📝 Опис книги: On Fridays, We Eat Meat
Gozie and her friends Mbembe and Chuma meet only during the summer holidays when they return from boarding school. They spend their days exploring on their bikes, building toys out of scrap gathered from construction sites and reading forbidden copies of Ikebe Super, which Mbembe steals from his father.
Their favourite haunt has been renovated and has a new occupant, a returnee with an icy house and even icier drinks who treats them as equals and invites them to return. The more they see him, however, the more the trio fight, their friendship strained by previously hidden secrets.
Gozie is out no girls allowed. And something is making the boys grow up faster than normal...
The Eden Book Society was a publishing house that produced horror novelettes for a private list of subscribers. It was established in 1919 by the Eden family, handed down through the generations issuing short horror novels to a confidential list of subscribers. Eden books were always written under pseudonyms and were rumoured to have been written by some of the greatest horror authors of their day, many of whom had strong ties to the mysterious Eden family. Dead Ink is reissuing eight novels from Eden's 1993 archive encompassing psychological torments, vampiric intrigue, visitors from beyond the grave and much more.
Are you brave enough to join the Eden Book Society?
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Тому що А. С. Гоупвелл пропонує нам не просто книгу, а справжній досвід, який змушує замислитись. Це гостра, коротка, але надзвичайно потужна історія про те, на які кроки готовий піти людина, коли опиняється перед жорстоким вибором та небезпекою. Ви отримаєте порцію адреналіну, багато запитань до себе та глибоке розуміння людської природи. Цей твір ідеально підійде тим, хто цінує динамічний сюжет, не боїться складних тем і шукає літературу, яка залишає слід у душі. Якщо ви любите історії, що змушують серце битись частіше і після яких хочеться обговорити побачене, ця книга – саме для вас.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Занурення у світ А. С. Гоупвелл, де кожен п'ятничний бенкет м'ясом стає символом крихкого виживання, – це досвід, що залишає глибокий слід. "Щоп'ятниці їмо м'ясо" – це не просто історія, а радше концентрований вибух емоцій та дилем, що виникають, коли межі людяності стираються під тиском екстремальних обставин. Авторка майстерно плете нитку оповіді, оголюючи найтонші струни людської психології, змушуючи читача замислитися над тим, наскільки далеко ми готові зайти заради порятунку, і чи існує абсолютна мораль, коли йдеться про елементарне виживання. Сила твору полягає у його лаконічності та нещадній прямолінійності. Гоупвелл не розводить зайвих сантиментів, а одразу кидає читача у вир подій, де кожен крок, кожне рішення має вагу не просто життя, а самої суті буття. Персонажі, хоч і не завжди отримують детальний психологічний портрет, проте вражають своєю правдивістю, їхні вчинки, помилки та жертовність резонують ще довго після прочитання. Це той тип літератури, що змушує зупинитися і переосмислити власні цінності. Зважаючи на тематику та стиль, "Щоп'ятниці їмо м'ясо" може припасти до душі шанувальникам творів, де моральні питання переплітаються з напруженим сюжетом. Це спорідненість із творами, де досліджуються межі людської витривалості та відповідальності, на кшталт деяких оповідань Стівена Кінга, що заглиблюються у темні куточки людської душі, або ж кінострічок, що ставлять глядача перед складним вибором. Єдине застереження, яке можна зробити, полягає у тому, що інтенсивність переживань, яку створює авторка, може виявитися надто сильною для тих, хто шукає легкого читання. Це не та книга, яку можна відкласти на півдорозі, вона вимагає повної віддачі та готовності зустрітися з неприємною правдою.
