85
Playbuilding as Arts-Based Research
✍️ Joe NorrisМетодологія плейбілдінгу та створення оригінальних перформативних робіт у якісних дослідженнях за останні п'ятнадцять років.
«Playbuilding as Arts-Based Research» Джо Норріса показує практичне застосування створення колективних перформативних вистав у сфері якісних досліджень. Видання висвітлює плейбілдінг як окрему дослідницьку методологію та відстежує її п'ятнадцятирічний розвиток. Праця буде корисною науковцям, дослідникам мистецьких практик та всім, хто цікавиться творчими підходами в академічному середовищі.
Книга автора Joe Norris вийшла у видавництві Taylor & Francis Ltd у 2024 році.
📝 Опис книги: Playbuilding as Arts-Based Research
The new edition of Playbuilding as Arts-Based Research details how playbuilding (creating an original performative work with a group) as a methodology has developed in qualitative research over the last fifteen years.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Книжка Джо Норріса "Плейбілдинг як мистецьке дослідження" – це справжній маніфест, що утверджує театральні практики не лише як форму мистецтва, а й як потужний методологічний інструмент. Автор з блискучою переконливістю доводить, що процес створення вистави, від першої ідеї до фінальної постановки, може стати джерелом глибоких наукових відкриттів та не менш важливої саморефлексії. Норріс розкриває, як плейбілдинг, цей процес спільного творення, де драматургія народжується з імпровізацій, тілесних практик та діалогу, відкриває нові шляхи до розуміння складних явищ. Він показує, що коли ми втілюємо ідеї у фізичну дію, коли ми проживаємо їх на сцені, ми отримуємо доступ до неочевидних смислів, до глибинних емоційних зв'язків, які залишаються недосяжними для традиційних дослідницьких методів. Особливо вражає те, як автор ілюструє цей процес на конкретних прикладах, демонструючи, як театральні експерименти можуть виявити нові соціальні закономірності, психологічні особливості чи навіть філософські істини. Цей твір стане неоціненним ресурсом для тих, хто шукає нові підходи до дослідження. Його варто прочитати науковцям з гуманітарних та соціальних дисциплін, які готові вийти за рамки звичних парадигм. Також книга буде надзвичайно корисною для театральних педагогів, режисерів, акторів та усіх, хто цікавиться методами творчого дослідження. Це видання можна поставити в один ряд з працями, що досліджують взаємодію мистецтва та науки, наприклад, з роботами Джона Деві, який також наголошував на важливості досвіду та активності у пізнанні. Звісно, специфіка плейбілдингу як методу вимагає певної відкритості до невизначеності та готовності до процесу, який не завжди лінійно веде до чітких висновків. Можливо, для тих, хто шукає суто кількісні дані та однозначні відповіді, цей підхід може здатися менш привабливим. Однак саме в цій "нечіткості" і криється його сила – у здатності до народження нового, непередбачуваного знання. "Плейбілдинг як мистецьке дослідження" – це запрошення до інтелектуальної пригоди, яка відкриває двері до глибших рівнів розуміння світу і себе.