Пливе човен - води повен — Олег Говда

Олег Говда досить уміло вплітає модерну науково-технічну парадигму у глибинні пласті української історії. Головний герой, Петро, що раптово переноситься з третього тисячоліття у запорозьку славу, дозволяє автору досліджувати контраст між раціональним світоглядом сучасного інженера та стихійним, військовим життям козацтва. Особливо вдається опис харцизької неволі — цей епізод виявляється своєрідним фільтром, який перевіряє на витримку не лише героя, а й самого автора, прагнучого відійти від пласких історичних узагальнень. Книгу варто рекомендувати всім, хто цікавиться альтернативною історією та етнографічним фольклором, хто шукає в літературі глибокого антропологічного дослідження. Серед недоліків можна відзначити трохи стислий перехід від мирного життя до воєнних дій, який не завжди дає повної емоційної розрядки, проте загальний настрій твору викликає повагу. Робота Говди є цінним внеском у сучасну українську прозу, що вміє переосмислювати традиції попередніх поколінь.