Пожирач гріхів

Натхненне поетичне перетворення історичних фактів у Олександра Михеда — це спроба дістатися до коріння війни через призму міфу. Автор майстерно поєднує реалії епохи, коли Джон Г’юз із Вельсу сипав вугілля у прірву, із фантастичним поверненням давнього божества, що несе відповідальність за сучасний конфлікт. Фігури посіпак і власників промислових гігантів у поезії набувають сакрального забарвлення, демонструючи трагічну залежність долі міста від ринкових механізмів. Робота безперечно сподобається шанувальникам експериментального байкоства й інтелектуальної поезії, тих, хто прагне зрозуміти, як міфічне лайно перетворюється на реальну кров. Єдиним недоліком може вважатися надмірна складність символів, яка деяким читачам завадить зрозуміти асоціації автора між британським капіталом та давніми божествами.