82
Salon culture in Japan. Making art, 1750–1900
Анотоване видання британського музею про технічно складні мистецькі твори, створені учасниками японських культурних салонів у пізньому 18-му та 19-му століттях.
«Salon culture in Japan. Making art, 1750–1900» досліджує творчі простори, де люди різних соціальних рівнів займалися живописом та поезією як серйозні аматори. Книга розкриває, як використання псевдонімів дозволяло вільно спілкуватися поза офіційною ієрархією сьоґунату, особливо у Кіото та Осаці. Вона поєднує есе експертів із короткими інсайтами про історичні аспекти та особистості митців. Видання стане в нагоді шанувальникам азійського мистецтва та історії культури.
Книга вийшла у видавництві «British Museum» 2024 року.
📝 Опис книги: Salon culture in Japan. Making art, 1750–1900
The first publication to celebrate the British Museum’s rich collection of these technically sophisticated artworks created as part of Japanese cultural salons in the late 18th and 19th centuries, featuring lively figures in daily life and festivals, elegant birds and flowers, ferocious animals and lyrical landscapes.
In early modern Japan, cultural salons were creative spaces for people of all ages and social levels to pursue painting, poetry and other artistic endeavours, as serious but amateur practitioners. They all used a pen- or art-name. Individuals were therefore able to socialise and interact broadly through these artistic activities, regardless of official social status as regulated by the shogunal government. The idea of communal and collaborative creativity seems to have been especially ingrained around the area of Kyoto and Osaka. Each of the two cities had a distinct character: Kyoto was the national capital, where the emperor and aristocrats resided, and Osaka was the centre of commerce.
Only a fraction of these technically sophisticated artworks has previously been published in colour. With five essays by leading experts that explore this fascinating cultural phenomenon from different angles, and eight shorter insights that delve into specific historical aspects and the personal connections and legacies of cultural figures, this book offers a new perspective on Japanese art and society in the late 18th and 19th centuries.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 26 × 26 × 3 см |
|---|
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Занурення у витончений світ японського мистецтва, що розкривається крізь призму "культури салонів" доби Едо та Мейдзі, — це саме те, що пропонує читачеві ця ґрунтовна праця. Автор, спираючись на неоціненні колекції Британського музею, запрошує нас на ті самі салони, де творилася історія візуальних мистецтв Японії. Дослідження охоплює два століття — від 1750 до 1900 року, період кардинальних змін, що трансформували країну від ізольованого феодального суспільства до модерної держави. Сила цього твору — у його здатності виявити невидимі зв'язки між соціальними практиками та мистецькими процесами. Автор майстерно показує, як саме салони, ці свого роду інтелектуальні та творчі осередки, впливали на формування естетичних смаків, на появу нових жанрів і технік, на кар'єри митців. Це не просто опис творів, а аналіз їхнього контексту, їхнього "народження" в атмосфері дискусій, змагань та покровительства. Особливо вражає деталізація, з якою розглядаються різні види мистецтва — від гравюри укійо-е до кераміки та лакового мистецтва. Ця книга стане справжнім подарунком для всіх, хто захоплюється японським мистецтвом, історією культури Східної Азії, а також для тих, хто цікавиться тим, як соціальні інститути формують творчість. Наближення до аналогій з європейськими салонами XVIII-XIX століть, хоч і з усвідомленням глибинних відмінностей, допомагає краще зрозуміти унікальність японського досвіду. Тим, хто читав дослідження про мистецтво Франції доби Просвітництва чи Вікторіанської Англії, буде цікаво порівняти ці паралельні шляхи розвитку. Можливо, єдиним застереженням для широкого читача, не надто знайомого з японською історією та термінологією, може стати подекуди щільна академічна лексика. Однак, для цільової аудиторії, яка прагне глибокого занурення, це, скоріше, свідчення ґрунтовності дослідження, аніж його недолік. Перед нами — не просто огляд, а виважений аналіз, що запрошує до діалогу з минулим.
