Серафима — Олесь Ульяненко

Олесь Ульяненко створює в «Серафимі» дослідження стосункової динаміки через призму біохімії та інтимного підкорення. Автор змушує читача не лише сприймати героїню, а й її «хімію» – складну, запашну й небезпечну. Сильна сторона твору — детальне, майже анатомічне змалювання механізмів маніпуляції, що перетворює сюжет на цікавий психологічний експеримент. Проте автору вдається не втекти від власної естетики: нюхове насичення тексту стає візитною карткою твору, створюючи враження, ніби ми стоїмо поруч із лікарем-біологом. Процес трансформації героїні демонструє сувору математичну точність. З цим твором можна порівняти психологічні дослідження «сталевих жінок», де логіка підкорення переважає емоції. Єдине застереження — іноді експеримент із жанром лякає більшою педантичністю, ніж інтригою, що робить текст схожим на науковий трактат замість прозового роману.