Як мужик пана дурив

Іде чоловік з сокирою, а бариня сидить під вікном.

 — Чим ти, — пита, — мужик, занімаєшся?

 — То де діжку, — каже, — наб'ю, де дров нарубаю.

 — Наймись до мене.

 — Та й найміть.

 — Ось набий мені цю бочку, — каже і дає йому уперед гроші.

Він узяв ту бочку порубав, у круг на дрова склав та й пішов собі.

Приїздить пан, побачив ту бочку.

 — Що се, — пита, — таке?

 — Та се, душенько, мужик надув.

 — От я запряжу тройку коней, так я його дожену.

Побіг скоро і догнав. А мужик побачив його та й став у гречці під дубом, наче держить того дуба. Пан і питає його, що «ти не бачив, не йшов тут мужик з сокирою?»

 — Ні, — каже, — бачив.

 — А що, я його дожену?

 — Ні, ви, пане, не доженете; якби я, то я б вашими кіньми догнав.

 — Так бери коні, дожени.

 — Давайте сто рублів та постійте, оцього дуба подержте.

От пан став під дуба, аж пнеться та держить його, а того чоловіка і слиху нема. «Обманив, сякий-такий! Постій же, я тобі гречку витолочу, скину дуба».

Одскочив з-під дуба: «От-от упаде!», а дуб і не зворухнеться. «А надув! Вернусь, ще возьму тройку коней, я його дожену». Наздоганя того чоловіка вже на другій тройці.

 — Чи не бачив ти, — пита, — тут такого-то чоловіка?

 — Ні, — каже, — бачив.

 — Що ж, я його дожену?

 — Ні, ви не доженете, а якби я вашими кіньми, то б догнав.

 — Так бери та дожени.

 — Ніколи, пане, треба солов'я стерегти.

А він як ото забачив пана, накрив «золото» шапкою та й стоїть.

 — На тобі сто рублів, біжи дожени його, а я твого солов'я постережу.

Узяв той і коні, і гроші, тільки його і бачили. А пан ждав, ждав та: «Надув і цей! От я йому дам». Як учеше кулаком по шапці... «Тьху!» Вернувсь, ще одного коня взяв, знов наздоганяє його, а він у дупло вліз та й виглядає відтіля.

 — Чи ти не бачив, — питає, — тут такого-то чоловіка?

 — Бачив, — каже.

 — Що ж, я його дожену?

 — Ні, пане, не наздоженете. Якби я вашим конем, я б догнав, треба ось у дуплі сидіти.

 — Дожени, — каже, — я тобі заплачу і у дуплі за тебе посижу. Поліз пан у дупло, а чоловік на коня та й подавсь. А пан сидів, сидів у дуплі та там і пропав.