Як Микола був коровою

Жив собі один бідняк, якого звали Миколою. Мав він лише стару хатчину, а в тій хатчині повно дітей.

Одного разу пішов Микола з жінкою в ліс: він — по дрова, жінка — по гриби. Коли дивляться — багач, у котрого Микола мало не задармо цілий рік служив, веде з ярмарку корову.

Жінка Миколи зашепотіла:

 — Коли б нам таку корову! Було б дітям молоко!

 — Цить, жоно, — відповідає Микола. — Багач мені винен, то й корова буде наша.

Залишив він жінку в кущах, а сам пішов на дорогу. Тихцем підійшов до корови, зняв з рогів мотузку, засилив собі на шию. Корова — в ліс пастися, а Микола йде за багачем. Зраділа жінка, бо зрозуміла хитрість чоловіка, і повела корову додому.

А багач ішов і не оглядався. Не знати, як довго ішов би він так, та зустрів знайомого купця.

 — Гей, сусіде, — крикнув той ще здалеку, — що ти дав за цього вола? Багач і тепер не оглянувся, лише сердито буркнув:

 — Коли ти й досі не відрізниш вола від корови, то хоч помовчи.

 — Та яка то корова, то віл, — реготався стрічний купець. — Як не віриш, то сам подивися. Багач озирнувся і за голову схопився:

 — Чорт таке видів! Купив добру корову, а таке сталося. Купець посміявся та й пішов собі, а багач став серед дороги і не знає, що робити.

 — Звідки ти тут узявся? — питає він Миколу.

 — Я й сам не знаю, — відповідає той. — Не пам'ятаю. щоб ти купив мене коровою. Багач не може отямитися.

 — Як ти став коровою?

 — Не знаю, — каже Микола, — але догадуюся, що прокляла мене одна вдова. Колись я був багатим та скупим. Служила вдова у мене мало не задармо цілий рік. Я скупився заплатити їй зароблене, і за те вона мені залаяла:

 — Миколо, бодай ти став коровою і був нею доти, доки не виплатиш мені зароблене молоком. Багач вислухав і вилаявся:

 — Послав тебе чорт на мою голову і гроші забрав. Іди собі та не роби сміху з мене.

 — Що ти кажеш? — видивився на нього Микола. — Це тобі не обійдеться так легко. Хто чув таке, щоб невинному чоловікові мотузку на шию засиляти? Мусиш на суді відповідати.

Бачить багатий — біда буде. Заплатив Миколі гроші, щоб той згодився мовчати.

Прийшов Микола додому з повними кишенями, а жінка вже встигла корову подоїти і молока дітям наливає.

Через якийсь час корова отелилася, і вигодував Микола другу. Стару вирішив продати.

Ідуть вони з жінкою на торг і корову ведуть. Тільки прийшли, а їх обступили з усіх боків купці, бо кращої корови, як у них, у той день не траплялося. Жінка торгується, а Микола роздивляється довкола. Коли бачить — іде оглядати корову її колишній хазяїн. Сказав про це Микола жінці і тихенько вбік. А багач оглянув корову і зашепотів їй на вухо:

 — Що, Миколо, знову тебе продають? Так тобі й треба. Та я не такий дурний, щоб тебе купити, — і пішов геть.

А Микола з жінкою продали корову і повернулися додому, раді, що насміялися з багача.