Лисяче серце
Ходив лис берегом понад водою і побачить яку маленьку рибку, котра підпливе до берега на сонці погрітися, мерщій хапав її й поїдав. Побачили це більші риби й стало їм ніяково, що до їх господарства втручається якась волосата мара.
Попливли вони до свого короля по раду, що мають робити. Король вислухав їх і каже:
- Приведіть його сюди, на глибину Дністра. Тут ми затягнемо його у воду, розпоремо, виймемо серце, з’їмо й будемо такі мудрі, як лис.
Пішли риби виконувати наказ короля. Підпливли дві риби до берега, зупинилися біля лиса й кажуть:
- Проше пана адвоката, чи не попливли б ви з нами? Чогось потребує вас наш король.
- Чому б ні? Як треба, той треба.
Сів лис на риб:
- А ви не знаєте, чого королеві треба од мене?
- А чому б ні, знаємо. Він казав, що треба ваше серце вийняти та з’їсти, то будемо такі мудрі як ви.
- Е, коли так, то завертайте назад, бо я зоставив серце вдома. Але я побіжу і за хвилину принесу сюди.
Завернули риби, плигнув лис на берег тай каже:
- Які-бо ви дурні! Та хіба ж є хто такий, що ходив би без серця?
Риби зрозуміли, що лис обдурив їх, але вже пропало, бо що ж би вони йому тепер зробили?
