82
It's Only Drowning: A Memoir
Мемуари про те, як письменник з страхом перед акулами навчився серфінгу завдяки братові-водію вантажівки, щоб подолати екзистенційну тривогу та зміцнити стосунки.
«It's Only Drowning» Девіда Літта — це історія про те, як колишній автор промов Барака Обами вирішує змінити своє життя через серфінг. Головний герой, який страждає від екзистенційної тривоги, починає навчатися кататися на хвилях разом із своїм братом-свекром, що є повною протилежністю йому за походженням та світоглядом. Разом вони долають культурні розбіжності та особисті страхи, прямуючи до небезпечних хвиль на Гаваї. Книга стане улюбленою для тих, хто шукає натхнення для нових починань у будь-якому віці та цінує історії про незвичайну дружбу.
Книга вийшла у видавництві «Gallery Books» 2026 року.
📝 Опис книги: It's Only Drowning: A Memoir
A former Obama speechwriter moves to the Jersey Shore and learns to surf with the help of his brother-in-law: a tattooed, truck-driving Joe Rogan superfan.
David, the Yale-educated writer with a fear of sharks, and Matt, the daredevil electrician with a shed full of surfboards, had never been close. But as America’s crises piled up and David spiraled into existential dread, he noticed that his brother-in-law was thriving. He began to suspect Matt’s favorite hobby had something to do with it.
David started taking surf lessons. For months, he wiped out on waves the height of daffodils. Yet, after realizing that surfing could change him both in and out of the water, he set an audacious goal: riding a big wave in Hawaii. He searched for an expert he could trust to guide and protect him—and when he couldn’t find one, he asked Matt. Together, they set out on a journey that spanned coasts, and even continents, before taking them to Oahu’s famously dangerous North Shore.
It’s Only Drowning is a laugh-out-loud love letter to surfing—and so much more. It’s an ode to embarking on adventures at any age. It’s a blueprint for becoming braver at a time when it takes courage just to read the news. Most of all, it’s the story of an unlikely friendship, one that crosses the fault lines of education, ideology, and culture tearing so many of us apart.
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Тому що ця книга – це щира розповідь про те, як людина проходить крізь бурі життя, знаходить у собі сили не зламатися і навчитися дихати навіть тоді, коли здається, що тонеш. Девід Літт ділиться своїм досвідом так відверто, що ти відчуєш його сум, боротьбу та, зрештою, перемогу. Ця мемуаристика стане цінною для кожного, хто переживає складні часи, шукає натхнення у чужих історіях стійкості, чи просто цікавиться глибинами людської душі. Вона особливо резонуватиме з тими, хто цінує чесність, самопізнання та віру в те, що навіть після найважчих випробувань можна знайти новий шлях і нове дихання.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
У світі, перенасиченому історіями виживання, де кожна друга мемуарна книга обіцяє "натхнення" та "перемогу над обставинами", робота Девіда Літта "Це лише утоплення" (It's Only Drowning: A Memoir) виділяється своєю пронизливою чесністю. Автор не прагне до ефектних вивертів чи звитяжних фіналів, натомість пропонує читачеві зазирнути у глибини власного досвіду, де боротьба не завжди завершується тріумфом, а стійкість вимірюється не видимими досягненнями, а внутрішньою тишею. Літт майстерно сплітає нитки своєї розповіді, де особисті випробування переплітаються з універсальними питаннями ідентичності, втрати та пошуку сенсу. Його мова позбавлена пишності, але надзвичайно точна, немов хірургічний інструмент, що розтинає оболонки самообману та ілюзій. Це не історія про те, як подолати шторм, а про те, як навчитися дихати під водою, коли поверхня здається недосяжною. Саме ця приземленість, відсутність пафосу роблять книгу такою потужною. "Це лише утоплення" стане близькою тим, хто втомився від глянцевих історій успіху і шукає в літературі відгук власних непростих переживань. Це твір для тих, хто розуміє, що адаптація – це не завжди яскравий стрибок, а радше повільне, болісне пристосування. За своєю щирістю та глибиною емоційного занурення, книга нагадує роботи таких авторів, як Джоан Дідіон чи Елізабет Ґілберт, проте зберігає власну, унікальну мелодику. Звісно, така безкомпромісна відвертість може виявитися викликом для читачів, які шукають у мемуарах виключно розради чи легких відповідей. Автор не пропонує готових рецептів, а скоріше запрошує до співпереживання, залишаючи простір для власних роздумів. Саме в цьому, можливо, і криється певна стриманість у сприйнятті – книга вимагає від читача готовності до власної вразливості. Однак, саме ця вразливість і є джерелом її справжньої сили.
