82
Jazz Images by William Claxton
Чорно-білі фотографії Вільяма Клакстона, що документують епоху вест-коаст джазу через сонячні пейзажі та портрети зірок, таких як Чет Бейкер і Мілз Девіс.
«Jazz Images by William Claxton» — це збірка понад 150 чорно-білих знімків відомого фотографа. Класик документує підйом вест-коаст джазу, використовуючи сонячні пейзажі Каліфорнії замість традиційних темних клубів. Книга ілюструє візуальну ідентичність руху та містить тексти англійською, французькою та іспанською мовами. Видання підійде шанувальникам музики, фотографії та історії культури XX століття.
Книга вийшла у видавництві «Elemental Music Records» 2020 року.
📝 Опис книги: Jazz Images by William Claxton
“The photographs of William Claxton define the essence of cool.” – Jason Ankeny (AllMusic)
“Claxton’s innovative choices and airy style, which he called ‘jazz for your eyes’, worked sublimely to document and promote the rise of trumpeter and singer Chet Baker, especially.” – Howard Mandel
Born in Pasadena, California, photographer William Claxton (1927-2008) is best known for his dozens of splendid portraits of jazz stars (especially those of Chet Baker, of whom he made the first professional photos) and Hollywood stars (such as his friend Steve McQueen). In 1952, while shooting Gerry Mulligan and Chet Baker at the Haig Club, he met Richard Bock, founder of Pacific Jazz, who quickly hired him as art director and house photographer. During his time at the label, Claxton snapped and designed album covers at a rate of roughly one per week, in the process establishing the visual identity of the West Coast jazz movement. Where previous jazz photographers captured their subjects in the dark, smoky environs of nightclubs, Claxton capitalised on the sun and surf of southern California, posing artists in unorthodox outdoor settings to represent a new era in the music’s continued evolution. Claxton’s images graced the covers of numerous music albums, and his work regularly appeared in such magazines as Life, Paris Match and Vogue. Claxton wrote 13 books, held dozens of exhibitions of his photographs around the world, and won numerous photography awards.
This book presents a selection of more than 150 superb images by the great photographer. Among the multiple artists portrayed are Louis Armstrong, Chet Baker, Art Blakey, Clifford Brown, Dave Brubeck, Ray Charles, Ornette Coleman, John Coltrane, Miles Davis, Bill Evans, Stan Getz, Billie Holiday, Antonio Carlos Jobim, Charles Mingus, Thelonious Monk, Wes Montgomery, Lee Morgan, Art Pepper, Sonny Rollins, Dinah Washington, and Muddy Waters. Text in English, with an introduction in English, French and Spanish.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Вільям Клекстон, чиї фотографії нині втілені у виданні "Джазові образи Вільяма Клекстона", пропонує нам не просто збірку знімків, а справжню подорож у часі, в епоху, коли джаз звучав, як пульс самої свободи. Це не хроніка, а радше поетичне осмислення миті, вловленої на плівці, де кожен кадр – це міні-історія, сповнена настрою, енергії та харизми. Сила цього альбому – у його безпосередності. Клекстон не боїться бути близько до своїх героїв, він ніби дихає разом з ними, ловить їхні найінтимніші моменти: зосереджений погляд музиканта, який ось-ось випустить з інструмента чергову незрівнянну мелодію, усмішку, що ховається за димом сигарети, чи відчайдушну пристрасть, що виливається у кожному русі. Це живі, дихаючі портрети, де кожен пензель світла на обличчі, кожна складка одягу розповідає більше, ніж тисяча слів. Ми бачимо Майлза Девіса, Чарлі Паркера, Еллу Фіцджеральд – але не як пам’ятники, а як людей, що жили, творили, страждали й любили. Цей фотоальбом стане справжнім скарбом для тих, хто відчуває спорідненість із джазовою культурою, хто розуміє її душу. Він вразить шанувальників візуального мистецтва, тих, хто цінує майстерність роботи зі світлом і тінню, а також тих, хто шукає в мистецтві віддзеркалення людських емоцій. Це схоже на читання поезії, де кожне слово має вагу, а образи залишаються в пам’яті надовго. Порівняти "Джазові образи" можна, мабуть, із найціннішими записами самих музикантів – це те, що дозволяє доторкнутися до суті, відчути атмосферу, яку неможливо відтворити словами. Єдине, що може викликати легке застереження – це певна фрагментарність. Хоча кожен знімок самодостатній, іноді бракує ширшого контексту, що міг би глибше занурити у світ конкретного музиканта чи події. Проте, це, можливо, і є авторський задум – залишити простір для уяви читача, для його власного діалогу з зображеннями.