89
Моїй донечці. Записки тата з війни
✍️ Гліб БітюковЗаписки військового медика Гліба Бітюкова про війну, батьківство та втрату близьких.
«Моїй донечці» — це відверті нариси лікаря і воїна Гліба Бітюкова, написані протягом трьох років служби. Автор фіксує жахливі реалії війни та болісний досвід батька на відстані від своєї маленької доньки. Книга показує найважливіші митті життя, де особисте стикається з глобальною трагедією. Вона підійде тим, хто цікавиться сучасною українською прозою та історіями мужності.
Книга вийшла у видавництві «Видавництво Старого Лева» 2025 року.
📝 Опис книги: Моїй донечці. Записки тата з війни
22 лютого 2022 року змінило наші життя назавжди, одні стосунки зав’язались, інші — розпались, чоловіки й жінки різних професій обрали новий шлях — воїна і захисника Української держави. Та найголовніше — захисника своїх рідних та сімей. «Моїй донечці. Записки тата з війни» — це відкрита, чесна й відверта розмова лікаря, військового медика і батька Гліба Бітюкова зі своєю маленькою донькою. Правдиві, відверті й болючі нариси, написані протягом трьох років служби у Збройних силах, фіксують реалії жахливої війни, показують досвід переживань батька на відстані від доньки і закарбовують найболючіші, проте водночас найважливіші миті життя.
За двома нарисами Гліба Бітюкова студія «Вавилон-13» відзняла документальні відеофіксації реалій війни, які ви знайдете за вміщеними QR-кодами.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 20 × 13 см |
|---|---|
| Вага | 240 г |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Це просто неймовірна книга! Читала на одному диханні. Сльози наверталися на очі, але водночас відчувала гордість за таких татів. Дуже рекомендую! Однозначно варто.
Книга гарна, дуже зворушлива. Трохи засмутило, що обкладинка була ледь пом'ята при доставці, але це, мабуть, питання до перевізника. Зміст чудовий.
Ну шо скажу, купила цю книгу як подарунок племінниці. Вона була у захваті! Це не просто книжка, це справжній скарб, що розповідає про силу духу та любов батька. Дякую за такий продукт!
Один із найпронизливіших досвідів, що випав на долю українців, — це війна, яка триває. І серед безлічі текстів, народжених цим часом, з’являються такі, що б’ють просто в серце, змушуючи зупинитися й осмислити. «Моїй донечці. Записки тата з війни» Гліба Бітюкова – саме така книга. Це не просто нотатки, це пульсуюча кров, викарбувана на папері, щоденник батька, який змушений був залишити свою крихітну доньку заради захисту її майбутнього. Автор, лікар за фахом і воїн за обставинами, не прикрашає, не вдається до патетики. Його слова – це мозаїка з болю, страху, любові та неймовірної сили духу. Бітюков пише так, ніби веде довірливу розмову з майбутнім, із тією, хто ще не може до кінця зрозуміти, чому тато пішов, але кого він оберігає понад усе. Ці нариси, написані протягом трьох років служби, фіксують не лише воєнні будні, а й тонкі переживання людини, яка балансує між смертю та життям, між обов’язком і прагненням бути поруч з найдорожчими. Сила твору – в його максимальній щирості. Це не героїчний епос, це сповідь. Автор показує війну через призму батьківського серця, що болить за кожну мить, пропущену поруч з донькою. Тут немає фальші, лише чиста, неприкрашена реальність. Читаючи, відчуваєш себе свідком найпотаємніших думок, тих, що народжуються під свист куль і гул вибухів, але спрямовані до єдиної, світлої мети – майбутнього без війни. Книга безсумнівно сподобається тим, хто цінує в літературі автентичність та емоційну глибину. Вона стане близькою для батьків, для тих, хто розуміє ціну миру, для тих, хто шукає відповіді на складні питання сучасності. Своєю відвертістю та людяністю «Моїй донечці» нагадує листи Василя Стуса до сина, хоч і в іншому історичному контексті, але з тією ж всеосяжною любов’ю батька до дитини. Можливо, єдине застереження, яке можна зробити, – це надто інтенсивна емоційна наповненість. Деякі моменти можуть бути надзвичайно болючими для сприйняття, вимагаючи від читача певної внутрішньої стійкості. Але саме в цій болісній відвертості й криється справжня цінність цієї книги, яка залишає глибокий слід у душі.
