Птахи завжди повертаються — Оксана Сайко

Оксана Сайко у новій збірці оповідань «Птахи завжди повертаються» досліджує природу людської сповіді та невідворотності долі, переміщуючи дію у заперечений, містичний контекст лікарні, що стає метафорою для екзистенційного краху. Головна героїня Олена, опинившись у світі меж між реальністю та божевіллям, знайомиться з цікавою компанією: від ексцентричної Магдалени, що зберігає «чистоту» для голлівудської зірки, до проникливого кухаря Тині та чужої планети Ольги. Автор вдається до складних образів, створюючи атмосферу, у якій абсурд перетікає у філософські роздуми. Твори схожі на пізні оповідання Олесі Донець, де через хаос побуту проникає світло вічності. Головна стіна розділяє не вікна палат, а світ розумного раціоналізму «інших» і світ щирих, хоч і трохи дивних сердець цієї «глухої» громади. Читачеві доведеться поглибитися у символи, адже цей текст потребує уваги. Єдиним недоліком можна вважати занадто розмитий фінальний образ, що залишає відчуття недосказаності на кінець.