Щоденник одного генія

«Далі – це його коріння і його антени. Коріння, занурене глибоко в землю, де воно намацує все, що тільки зуміло людство виробити «апетитного» (це одне з його улюблених слів) за сорок століть існування живопису, архітектури й скульптури. І антени, спрямовані у майбутнє, яке вони знаходять за запахом, передбачаючи і вивчаючи з неймовірною швидкістю. Ніколи не буде зайвим сказати, що Далі – невситимий до знань розум», — Мішель ДеонСальвадор Далі уявляв себе рятівником сучасного мистецтва від лінощів і хаосу, виправдовуючи меркантильну поведінку, як єдиний спосіб мати достатньо ресурсів, щоб бути абсолютно вільним творити мистецтво таким, яким відчуває. Його унікальна автобіографічна сповідь зриває завісу із одного із найексцентричніших періодів ХХ століття і веде читача крізь терени геніального розуму й досліджень метафізичних амбіцій живопису до справжнього Я митця, який чи не вперше відверто оповідає про власні джерела натхнення, створення таких шедеврів, як «Постійність пам'яті» (La persistencia de la memoria, 1931) «Метаморфоза Нарциса» (Metamorphosis of Narcissus, 1937) і роботу над фільмом Луїса Бунюеля «Андалузький пес» (Un chien andalou, 1928) — культового сюрреалістичного фільму, що став підривним символом ХХ століття. «Щоденник одного генія» — це суміш вистражданих думок, одержимості, філософських дотепів і виливів любові, що розкриває екстравагантного і несамовито щирого художника, для якого не існує жодних сумнівів власної геніальності. Чому варто прочитати книжку «Щоденник одного генія»? Один із ключових текстів найбільш підривного, тривожного і впливового мистецького напряму ХХ століття — сюрреалізму. Розкриває найдивовижніші і найпотаємніші куточки свідомості Сальвадора Далі — ексцентричного генія, який став живим втіленням сюрреалізму. Охоплює ключові моменти буремного ХХ століття, крізь призму поглядів Далі, розповідаючи про його життя, творчість і стосунки з іншими видатними діячами культури, такими як Луїс Бунюель, Альфред Гічкок, Поль Елюар та інші. Про автораСальвадор Далі (повне ім'я: Сальвадор Феліп Жасінт Далі і Доменек, маркіз де Пуболь) — каталонський письменник, художник, скульптор і один з головних представників сюрреалізму XX століття. Найвідоміший завдяки своїй картині «Постійність пам'яті» (The Persistence of Memory), на якій зображений годинник, що тане на тлі пейзажу. Прихід до влади в Іспанії фашистського лідера Франсіско Франко (1936) призвів до виключення художника із сюрреалістичного руху, але це не завадило йому продовжувати малювати. Впродовж довгої кар'єри успішно займався скульптурою, естампами, модою, рекламою, літературою і кінематографом, співпрацюючи з Луїсом Бунюелем та Альфредом Гічкоком. ЦитатиЯ написав пророчу картину про смерть фюрера. Назвав її «Загадка Гітлера». За це мене прокляли й нацисти, й затяті антинацисти, хоча це полотно (як, зрештою, і всі мої роботи, на чому я наполягатиму до скону) не мало жодного свідомого політичного забарвлення. У мить, як я пишу ці рядки, можу зізнатись: я і сам досі не розгадав цю зловісну загадку. Укотре кажу собі — але якщо не я, то навіть і не знаю, хто торочитиме це безкоштовно, — кажу собі, що з юних літ маю згубну звичку вважати, буцімто можу дозволити собі абсолютно все лише тому, що звуся Сальвадором Далі. Відтоді — і впродовж усього подальшого життя — я дотримуюсь цієї звички, і завдяки цьому мені все вдається.— О, то вас ніщо не дивує! Та уявімо таке. Нині північ, а на обрії заповідається світанок. Ви уважно вдивляєтесь — аж раптом сходить сонце. Опівночі! Таке вас теж не здивує?— Ні, — відказав я, — у жодному разі. Тоді барселонський годинникар скрикнув:— А от мене здивує! Причому настільки, що я ризикуватиму втратити глузд! І Сальвадор Далі зронив одну з тих лапідарних відповідей, таємницею яких володіє лиш він:— Зі мною усе навпаки. Я подумаю, що збожеволів не я, а сонце.— Невже ви не відчуваєте жодного дискомфорту від такого успіху?— Жодного! Він продовжував благальним тоном:— Невже у вас немає хоч маленького неврозу? («Змилуйтеся» ніби промовляв його погляд.)— Немає! — категорично відказав я. І додав, адже мій друг був неймовірно багатим:— А щоб це довести, я навіть готовий, не змигнувши оком, прийняти в дар 50 тисяч доларів! Живопис — це коханий образ, який проникає в нас через очі і стікає з кінчика пензля — а кохання, це в принципі те саме!