Солоні зайці — Майк Йогансен

Майк Йогансен у збірці гумористичних оповідань «Солоні зайці» продовжує свою традицію сатиричного опису українського суспільства, розташовуючи гумор на межі профанції та гострої соціальної іронії. Автор використовує мінімалістичний стиль, роблячи акцент на ситуативній комічності та гротескних переплетеннях долей. Оповідання «Професори українізації» та «Номіна — Оміна» яскраво демонструють умовність бюрократичних механізмів, тоді як «Мисливські пригоди Івана Івановича» втілюють народну мудрість у візуальному образі. Фінальна новела, побудована на багатстві українських прислів’їв, є найбільш цікавим експериментом із мовою, хоча у деяких випадках асоціації виглядають трохи штучними. Загалом це цінна пам’ятка літератури, яка вдало поєднує сатиру з фольклористикою, даруючи читачеві можливість відчути атмосферу «Розстріляного відродження» через призму жарту.