Коваль

А то як коваль з пуда заліза зробив пшик. Один хлібороб каже ковалеві:

 — Вийде з пуда заліза леміш?

 — Вийде, та ще й добрий!

 — Ну, на залізо, роби!

От він робив, робив...

 — Ні, — каже, — не вийде леміш, а вийде чересло.

 — Ну, роби чересло!

Робив, робив...

 — Ні, — каже, — не вийде чересло, а вийде сокира.

 — Ну, роби сокиру!

Робив, робив...

 — Ні, — каже, — не буде сокира, а буде долото.

 — Ну, роби й долото!

Робив, робив...

 — Ні, — каже, — не буде долото, а буде швайка.

 — Роби швайку!

Робив, робив...

 — Ні, не буде швайка, буде шило.

 — Та роби й шило!

Заплескав, устромив у воду загартувать, — воно й зашипіло. Мужик:

 — Еге, бач, — каже, — що воно вийшло — пшик! Ну, приходь же по гроші!

Коваль пішов і хлопця взяв:

 — Гляди ж, — каже, — як буду гроші просити, і ти кажи: «Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато».

Приходять. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати! А хлопець за дверима кричить:

 — Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато!