Як ми вчимося. Чому мозок навчається краще, ніж машина… Поки що Станіслас Деан (м'яка палітурка)

Людський мозок — надзвичайний ґаджет для навчання. Багато пам'яті, гнучкість мислення і здатність до оновлень — він є найкращим джерелом натхнення для останніх розробок у галузі штучного інтелекту. Попри це вчені досі не змогли навчити роботів того, що може людина.

То як ми вчимося? І що такого особливого є в нашому мозку, що неможливо відтворити на роботах? Відповіді на ці запитання дає у своїй книжці Станіслас Деан. Написана на межі інформатики, нейробіології та когнітивної психології, вона розповідає, як наш мозок опрацьовує нову інформацію і вдосконалюється. Але найголовніше — пояснює, як ці алгоритми можна використовувати у навчанні, щоб досягати ще кращих результатів.

Чим хороша книга "Як ми вчимося"

Розповідає, як зробити мозок пластичнішим і покращити пам'ять і активність у будь-якому віці.

Дає можливість "зазирнути" в процес формування свідомості дітей. Як вони так інтуїтивно схоплюють все? Як розвиваються їхні когнітивні здібності?

Показує, як завдяки дослідженням людського мозку розробники штучного інтелекту пробують його вдосконалити. Але робот поки не здатен мислити так, як людина, тож у нейронауці залишається ще багато чого недослідженого.

Розкладає все по поличках простою мовою з максимально зрозумілими прикладами.

Цитати із книжки

Про важливість освіти для людини:

Освіта — головний акселератор людського мозку. Без неї таланти нейронів ніколи не перетворяться на шліфовані діаманти. Не дивно, що в розвинених державах освіта входить до головних статей бюджетних видатків. Усі досягнення людства завдячують своїм існуванням навчанню і здібностям, які воно розвиває: читання, письмо, рахунок, алгебра, музика, відчуття часу і простору, вдосконалена пам’ять... От ви знали, що грамотна людина здатна втримати у короткочасній пам’яті вдвічі більше складів, ніж неписьменна? Або що кожен додатковий рік освіти на кілька пунктів збільшує iq?

Про обмежені можливості штучного інтелекту:

Попри захопливі технологічні прориви можливості сучасних комп’ютерів явно обмежені. Типові алгоритми глибинного навчання наслідують лише невеличку частину функцій людського мозку, яка відповідає початковим етапам обробки інформації. У мозку вона відбувається несвідомо і займає двісті-триста мілісекунд. Але назвати її поверховою язик не повертається: за якусь мить мозок розпізнає обличчя або слово, ставить його в контекст, розуміє значення і навіть зв’язує у невелике речення... Ось тільки цей процес завжди висхідний, тобто відрефлексувати його не реально. Вже на пізніших етапах — а вони відбуваються повільніше і краще піддаються усвідомленню і рефлексії — мозок застосовує функції, практично недосяжні для сучасних машин: логіку, висновування і гнучкість. Навіть найновітніший комп’ютер програє людському дитинчаті в умінні будувати абстрактні моделі світу.

Про навчання як двигун змін:

Якби мене попросили підсумувати таланти нашого виду одним словом, я сказав би «навчання». Ми не просто Homo sapiens, ми Homo docens — вид, який сам себе вчить. Більшість людських знань про світ не успадковані, а засвоєні із середовища, від інших особин. Окрім нас, жодній тварині не вдалося так радикально розширити свою екологічну нішу: вийти з африканських саван і за кілька тисячоліть заселити пустелі, гори, острови, заледенілі полюси, печери, міста і навіть відкритий космос. Навчання — двигун цих змін.