91
Новеченто. Монолог
✍️ Алессандро БаріккоМонолог піаніста, вирощеного на кораблі, який ніколи не бачив суші.
«Новеченто» Алессандро Барікко — п'єса-монолог про піаніста Денні Будманна, якого виростив оркестр на трансатлантичному лайнері. Герой знає лише море та музику, але в 32 роки наважується зійти на сушу, хоча в останній мить тікає назад. Твір піднімає питання життєвого вибору, мужності кроків і того, що ми завжди беремо себе з собою куди б не йшли. Книга підійде тим, хто цікавиться філософією буття, внутрішніми конфліктами особистості та мистецтвом розповіді.
Книга із серії «Колекція #Особливі прикмети (II): Театр без кордонів». Вийшла у видавництві «Видавництво Анетти Антоненко» 2024 року. Переклад — Любов Котляр.
📝 Опис книги: Новеченто. Монолог
П’єсу «Новеченто» побудовано у формі монолога. Музикант-тромбоніст розповідає історію Денні Будманна Т. Д. Лемона Новеченто, піаніста джазового оркестру на трансатлантичному судні «Вірджинець». Його виростив один із учасників оркестру після того, як Денні ще немовлям покинули на кораблі бідні емігранти. Так звичним довкіллям хлопчика стали трансатлантичний корабель, море та музика. Хоча він ніколи не бачив нічого, крім океану, морів та портів, він багато подорожує у власній фантазії, уважно дослухаючись до розповідей пасажирів на борту. У свої 32 роки нарешті наважується зійти на сушу, однак в останню мить передумує і знову втікає на корабель.
Маленька п’єса піднімає важливі питання життєвого вибору і мужності маленьких та великих кроків, якої вимагає від нас доля. Можна ніколи не залишати рідної домівки і почуватися громадянином світу. А можна багато мандрувати й ніколи не знайти душевного спокою. Зрештою, правильно кажуть: куди б ми не поїхали, а доводиться себе везти з собою..
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 20 × 13 см |
|---|---|
| Тип ілюстрацій | Без ілюстрацій |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Цікава історія, хоч і трохи сумна. Читається легко, але залишає глибокий слід. Сподобався стиль автора.
просто неймовірно! Монолог тримає в напрузі від першої до останньої сторінки. Рекомендую всім, хто любить глибокі історії.
Як на мене, гарна п'єса, особливо для тих, хто цікавиться музикою та історіями про життя митців. Якість книги чудова.
Алессандро Барікко, майстер тонких штрихів і невловимих емоцій, знову дивує своєю «Новеченто. Монолог». Ця п’єса, справжній камерний шедевр, розгортається перед нами крізь призму розповіді тромбоніста, який став свідком і хранителем легенди про Денні Будманна Т.Д. Лемона Новеченто. Сила твору — у його лаконічності та глибині. Барікко створює світ, обмежений палубами трансатлантичного лайнера «Вірджинець», але безмежний у своїй внутрішній географії. Новеченто, піаніст, народжений і вирощений у морі, стає символом людини, яка знайшла свою всесвіт у вузькому просторі. Його музика, народжена з океанських хвиль та джазових ритмів, — це не просто звуки, а ціла філософія життя, що пульсує поза рамками звичайного досвіду. Автор вміло передає це відчуття, плетучи мереживо слів, яке огортає, як морський бриз, і залишає по собі відчуття дивовижного відкриття. «Новеченто» сподобається тим, хто цінує інтелектуальну гру, хто шукає в літературі не лише сюжет, а й простір для роздумів. Це твір для поціновувачів мистецтва, що торкається глибин людської душі, де межа між реальністю та мрією стирається. Можна провести паралелі з кінематографічними шедеврами, що граються з часом та простором, як-от «Амелі» або «Шоу Трумена», але Барікко робить це виключно словом, створюючи візуальний і емоційний ряд, що не поступається кіно. Слабкою стороною, якщо можна так висловитися, є ймовірна складність для читача, який очікує чіткого, лінійного розвитку подій. «Новеченто» вимагає занурення, готовності сприймати натяки, недомовленість, яка часто говорить більше, ніж прямі слова. Це не та книга, яку можна «проковтнути» швидко; вона вимагає уважного прочитання, багаторазового повернення до окремих фраз, аби розкрити всю глибину задуму автора.
