Давайте поговоримо про ваш останній секс. Оголіть тіло, щоб розкрити душу — Єн Кернер

Не знаєте, як відновити втрачену пристрасть у стосунках із партнером? Хочете порозумітися з коханою людиною та стати щасливішими разом, але не можете знайти спільну мову?

Сексолог та психотерапевт Єн Кернер застерігає: не поспішайте розривати свої стосунки — усе ще можна виправити.

Кернер проаналізує ваш статевий сценарій — початок, середину та кінцівку любовного акту. І допоможе зрозуміти, що у ньому пішло не так та як створити умови, в яких кожен з вас зможе отримати задоволення і розкритися по-справжньому.

У цій книжці — відверто про усі можливі способи отримання задоволення, налаштування психологічного та сексуального зв’язку з партнером, вихід на новий рівень у стосунках та повернення згаслих почуттів за допомогою пестощів.

Чим хороша книжка "Давайте поговоримо про ваш останній секс"

Дасть конкретні поради парам, у яких існують сексуальні проблеми, як-от передчасна еякуляція чи відсутність жіночого оргазму.

Розкаже, як досягти збудження за лічені секунди.

Розкриває секрети задоволення зсередини, розповідаючи та показуючи будову статевих органів, найкращі зони та способи стимуляції ерогенних точок, варіації отримання задоволення як самому, так і в гетеро- чи гомосексуальній парі.

Дуже детально описує усі можливі сексуальні іграшки, радить як, кому і за яких обставин їх краще використовувати.

Розповідає, як спробувати БДСМ так, щоб обом партнерам це сподобалося.

Відверто розказує про всі можливі види сексу — оральний, вагінальний, анальний та ще багато інших, про які ви навіть не здогадувалися.

Дасть зрозуміти, що дивитися порно — це нормально, адже це може допомогти вам разом програти власні секс-сценарії та придумати рольові ігри.

Про Єна Кернера

Єн Кернер, PhD — ліцензований психотерапевт з питань шлюбу і сім’ї, відомий у США фахівець із сексуальності людини і парної психотерапії, секс-терапевт. Працює не лише з парами, допомагаючи людям розв'язувати проблеми, які виникають у стосунках. Єн регулярно пише статті для найбільших американських видань, зокрема для The Atlantic і The Economist, веде рубрику про секс для CNN Health.

Цитати з книги

Про стимульований потяг сексуального бажання:

Для когось це стане несподіванкою, але багато хто не відчуває потягу «спонтанно», а їхнє бажання не є «високореактивним». Воно більш цілеспрямоване й не виникає миттєво; настрій з’являється поступово. Потяг у таких людей — це не перше відчуття, а друге, третє чи четверте. Фахівці називають цей тип сексуального бажання «стимульованим». Ті, кому він притаманний, реагують на сексуальні сигнали інакше, ніж ті, у кого потяг безумовний. Людині зі стимульованим потягом потрібно кілька сигналів для стимуляції збудження. Це не означає, що вони їх не розуміють — вони сприймають їх як щось сексуальне й чуттєве, але сигнали не викликають збудження з такою ж силою, як у людей зі спонтанним потягом.

Про сексуальні фантазії:

Ось що про фантазії писав Роберт Столлер, психоаналітик і дослідник глибин еротичної свідомості: «Носії надії, зцілення від травм, захист від дійсності — вони приховують істину, допомагають віднайти ідентичність, відновити спокій, побороти страх і смуток, очистити душу». Я переконаний, що наші фантазії — це наші союзники, а не вороги. Хочу ще раз наголосити: наші фантазії — це наші союзники, а не вороги. Якщо чиясь фантазія допомагає людині вимкнути гальма й збудитися достатньо для того, щоб відпустити все й відчути насолоду, я потиснув би такій фантазії руку та подякував за створення передумов для буяння еротичної енергії.

Про «секс-негативне» середовище і сором:

Значна частина моїх пацієнтів росла в «секс-негативному» середовищі, тобто якщо вдома й були розмови про секс, їх супроводжували сором, провина й заборони. Перестороги, нотації, суперечки про мастурбацію і дошлюбний секс, подвійні стандарти в ставленні до сексуальної поведінки чоловіків / жінок — почуте в роки становлення закарбувалось у їхній свідомості. Інші мої пацієнти виросли в середовищі, де сексуальних тем уникали. Не те щоб секс засуджували — про нього просто не говорили. Можливо, тему вважали недоречною, незручною чи соромились її. Як наслідок, люди не навчилися розмовляти про секс, перетворювати свої почуття й думки на слова.